Будда («пробудився», «просвітлений») у буддизмі — який досяг просвітлення (бодхи). У вужчому значенні Будда— епітет Сіддхартхі Гаутами, Будда засновник світової релігії буддизму і творець оригінальної філософської концепції. За переказами, Сідд-хартха Гаутама, наслідний принц царства шаків (звідси його прізвисько Шакьямуні - самітник з роду шаків) у 29 років, після того як знамення (старий, хворий, небіжчик і жебрак мандрівник) показали йому неминучість страждання, став пустельником. Багаторічний досвід аскетичного подвижництва переконав його, що цей шлях не забезпечує порятунку; нарешті, у віці 40 років, після тривалої медитації під деревом піпал (смоковницею), він досяг просвітлення, і до кінця життя проповідував нове вчення про порятунок.
У викладі свого вчення Будда виходив з наявності двох різних рівнів розуміння - мирян та ченців. До перших звернено етико-релігійний зміст буддизму, що складається з набору заповідей та життєвих норм; нагородою за благо життя на землі є блаженство на небі.
Відгуки (0)