Сонце - джерело життя на планеті, по праву займає перше місце у ряді природних символів. Усе найважливіше і значне пов'язувалося в багатьох народів світу із Сонцем. Північноамериканські індіанці шанували наше світило як Великого Духа, буддисти порівнювали його світло зі світлом Будди, у даосизмі воно уособлювало принцип «ян», а християни бачили в ньому самого Бога Отця. Дотримувалися тих самих поглядів і наші далекі предки. Слов'яни називали Сонце всевидячим оком, що пильно стежить за справедливим дотриманням законів і моральністю людей.
Символіку сонця, виключно позитивну, розглядають зазвичай із двох точок зору. Як джерело тепла, сонце символізує життєву силу, божественну творчу енергію, вічну молодість і пристрасть, а як джерело світла воно представляє істину, знання та інтелект.
В емблематиці сонце - уособлення королівської величі та імперського блиску. Сонце було символом владного французького короля Людовіка XIV, якого улесливі придворні так і величали: «Король-Сонце». У Китаї воно стало основою для імператорської емблеми, що представляла червоний диск із триногим вороном, що символізував три положення сонця: схід, зеніт і захід сонця. Японська імператорська емблема — Ніхон — символізувала сонце, що сходить, і тепер «Країною сонця, що сходить», неофіційно титулують саму державу. Іспанську колоніальну державу, що мала великі володіння в різних частинах світу, претензійно називали «імперією, над якою ніколи не заходить сонце».
Розмір: 20 см
Матеріал: бронза
Відгуки (0)